Скандальна і дуже показова кримінальна справа в Полтавській області

Це заперечення сторони захисту на обвинувальний акт, були публічно оголошені в судовому засіданні після оголошення обвинувального акту:

ЗАПЕРЕЧЕННЯ

НА ОБВИНУВАЛЬНИЙ АКТ ВІД 12.02.2015 РОКУ

(позиція сторони захисту щодо висунутого обвинувачення)

            І. НАПРАВЛЕНЕ ДО СУДУ ОБВИНУВАЧЕННЯ

            Судом прийнято до розгляду та оголошено прокурором в засіданні обвинувальний акт від 12.02.2015 року, складений слідчим в ОВС СВ прокуратури Полтавської області Пилипчуком А.Ю. та затверджений першим заступником прокурора Полтавської області Кравченко Ю.О.. Згідно цього акту Мельник Олександр Олексійович обвинувачується в тому, що:

            - за першим епізодом: «усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, організував (замовив) заподіяння судді тілесні ушкодження у зв’язку з діяльністю останнього, пов’язаною із здійсненням правосуддя, за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 377 КК України;

            - за другим епізодом: «усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, організував (замовив) умисне вбивство за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 27 п. п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

            Оцінюючи факт звернення прокурора з обвинувальним актом до суду, захист перш за все, враховуючи положення ст. ст. 91, 92, 94, 110 КПК України та процесуальну роль прокурора, виходить з того, що зверненням до суду з обвинувальним актом прокурор підтвердив у встановленому порядку, що на його переконання на стадії досудового слідства зібрано достатньо належних та допустимих доказів (які відображені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування) для обвинувачення Мельника О.О. у вчиненні злочину, відсутні підстави для закриття кримінального провадження. Тобто прокурором Кравченко Ю.О. як відповідальною посадовою особою, попередньо оцінено кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 

            ІІ. ВІДНАЧАЛЬНА ТА НЕЗМІННА НА ПРОТЯЗІ ВСЬГО ЧАСУ (4 РОКІВ) ПОЗИЦІЯ МЕЛЬНИКА ОЛЕКСАНДРА ОЛЕКСІЙОВИЧА

            До затримання в вересні 2014 року Мельник О.О. допитувався в якості свідка, надав слідчим всю інформацію, яка була відомо йому особисто, жодним чином не перешкоджав слідству.

            Після незаконного затримання в вересні 2014 року, на досудовому слідстві і в усіх судових процесах Мельник О.О. категорично і послідовно заявляв по свою невинуватість і непричетність до злочинів, які йому інкриміновані.

            В розписці про отримання копії обвинувального акту більше трьох років тому Олександр Олексійович особисто написав: «З обвинуваченням не погоджуюсь в зв’язку з тим, що вся справа сфабрикована правоохоронцями. При цьому з усією відповідальністю заявляю, що ні одного правопорушення я не вчиняв. Ніколи в житті нікого не «замовляв», кошти нікому на ці дії не надавав». Це чітка і незмінна позиція невинної особи.

            ІІІ. ПОЗИЦІЯ СТОРОНИ ЗАХИСТУ, ЯКА БУДЕ ВІДСТОЮВАТИСЬ В СУДІ

            Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

            Стаття 17 КПК України встановлює: «Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи». Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 3 ст. 373 КПК України).

            Захист Мельник О.О. заявляє, що він непричетний до вчинення інкримінованих злочинів, його провина поза розумним сумнівом не доведена, отже за пред’явленим обвинуваченням він підлягає повному виправданню.

            Захист Мельника О.О. заявляє про аналогічну позицію щодо недоведеності провини решти підсудних.

           

            ІV. ЗАСОБИ, ЯКІ БУДУТЬ ВИКОРИСТАНІ СТОРОНОЮ ЗАХИСТУ В ПРОЦЕСІ ДОКАЗУВАННЯ НЕВИНУВАТОСТІ ОЛЕКСАНДРА МЕЛЬНИКА ТА ІНШИХ ПІДСУДНИХ В ХОДІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

            Сторона захисту не обмежується лише декларацією про недоведеність провини підсудних поза розумним сумнівом.

            Ми маємо на меті довести в суді всіма доступними засобами, що кримінальне переслідування Мельника О.О. та інших підсудних від початку було завідомо незаконним та безпідставним. Корумповані посадові особи правоохоронних органів свідомо фальсифікували матеріали досудового слідства. Фальсифікація здійснювалась за вказівками та під керівництвом вищих посадових осіб міліції та прокуратури Полтавської області, в тому числі колишнього заступника прокурора Полтавської області Кравченко Ю.О., який і затвердив обвинувальний акт у цій справі. Саме тому досудове слідство, на порушення ст. 94 КПК України, не відповідало вимогам повноти та всебічності, було упередженим та вибірковим. За заявами затриманих про фальсифікацію доказів, примушування давати завідомо неправдиві покази, тортури державою не було проведено ефективного розслідування.

            З огляду на це фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, є недостовірними та очевидно недостатніми, аби стверджувати поза розумним сумнівом, що злочини були вчинені саме нашими підсудними.

            Практика Європейського суду з прав людини орієнтує на те, що при визначенні того, чи було судове провадження в цілому справедливим, необхідно досліджувати, чи було додержано право на захист. Зокрема, підлягає дослідженню, чи  була особі надана можливість оспорювати справжність  доказу та заперечити проти його використання. Крім того, мають враховуватись якість доказу і обставини, за яких він був отриманий, а також, чи ставлять такі обставини під сумнів достовірність або точність доказів («Биков проти Росії», «Яллох проти Німеччини»),

            Частиною 2 ст. 91 КПК України встановлено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

            В свою чергу статтею 94 КПК України встановлено, що слідчий, прокурор, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

            Отже на вимогу захисту дослідженню підлягають не тільки обставини кримінального правопорушення (ст. 91 КПК України), а й всі обставини кримінального провадження. Саме шляхом дослідження обставин кримінального провадження можна об’єктивно оцінити достовірність зібраних обвинуваченням доказів та встановити недостовірність обставин, викладених в обвинувальному акті. 

            В межах доведення недостовірності зібраних доказів захист буде вимагати дослідження обставин кримінального провадження, а саме:

            - використання документів з іншого провадження без його об’єднання з переданим до суду;

            - підстав та обставин проведення певних процесуальних дій, їх ініціаторів та оформлення результатів;

            - обставин «зникнення» з матеріалів провадження документів про проведення процесуальних дій та їх результатів;

            - дійсних причин вибірковості слідчої перевірки корисного мотиву вчинення злочинів.

            В цілому при оцінці достовірності зібраних доказів захист буде звертати увагу суду на необхідність:

            - дослідження підстав,  обставини та умов виявлення того чи іншого матеріального носія інформації;

            - проаналізувати зміст відомостей (послідовність і повнота викладення, наявність суперечностей, неточностей, прогалин, обґрунтованість висновків, що мають базуватись на даних науки);

            - співставити інформацію, одержану з одного процесуального джерела, з інформацією, отриманою з інших джерел, законність відповідних джерел.

            При досліджені обставин кримінального провадження захист буде вимагати від суду застосування правила асиметрії допустимості доказів (або «асиметрії доказів»), яке ґрунтується на  презумпції невинуватості і недопустимості доказів, отриманих незаконним шляхом, та полягає в тому, що сторона захисту вправі застосувати докази, що є недопустимими в руках обвинувачення. В першу чергу це стосується майже всіх первісних процесуальних дій, вчинених в період 02.09.2014 року – 09.09.2014 року за участі підсудних. Такі процесуальні дії та їх результати є очевидно недопустимими доказами обвинувачення, але мають бути досліджені судом в якості доказів сторони захисту на підтвердження недостовірності даних обвинувального акту. В другу чергу це стосується документів, які за невідомих обставин «зникли» з матеріалів кримінального провадження, але потрапили до рук захисту, або витребувані (будуть витребувані)  судом.

            Крім того, в межах повного та всебічного дослідження мотиву і мети вчинення кримінальних правопорушень (п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України), доведення розумного сумніву щодо винуватості Мельника О.О. за корисним мотивом, захист буде вимагати від суду дослідження судових справ у провадженні судді Лободенко та інших суддів Автозаводського районного суду Кременчука; дослідження доказів, які стосуються складу, кількості (або вартості)  майна (майнових прав) вбитого Бабаєва О.М., подальшої долі цього майна після його смерті,  а саме обставин, за яких майже все майно Бабаєва О.М. перейшло у власність або під контроль осіб, які не є спадкоємцями загиблого. Для цього захист вимагає від суду допиту осіб, які заволоділи та розпорядились майном вбитого мера та осіб, які безпосередньо були причетні до передачі такого майна цим особам та подальшого розпорядження ним.

            Захист буде звертати увагу на недопустимість та недостовірність речових доказів, оскільки під фальшиві покази формувались і фальшиві речові докази.

            Захист буде звертати увагу на очевидну недопустимість висновків психологічних експертиз, які мали на меті, в порушення вимог процесуального закону, «виправдати» отримані внаслідок тортур покази.

            V. ЩОДО ФАКТИЧНИХ ОСБТАВИН СПРАВИ, ВИКЛАДЕНИХ В ОБВИНУВАЛЬНОМУ АКТІ

            Сторона захисту стверджує,  що ця кримінальна справа за обвинуваченням Мельника О.О. та інших обвинувачених є замовною. Об’єктом «замовлення» є  успішний бізнесмен, порядна людина, публічний діяч Мельник Олександр Олексійович, його бізнес та медіа активи.  Інші фігуранти справи, як це не огидно звучить, є лише «матеріалом», який використаний для того, щоб ця кримінальна справа з’явилась та існувала. Ці люди також ні в чому з того, що написано в обвинувальному акті, не винні. По них пройшлись «катком». Шляхом тортур, залякування, тримання в заручниках членів родин, фізичного та психологічного тиску, позбавлення права на правову допомогу, їх змусили обмовити себе та Мельника О.О.. Оскільки ці люди не скоювали вказані злочини, всі докази по «прив’язуванню»  відповідних осіб до подій злочинів є сфальсифікованими та очевидно недопустимими.

            Фактичні обставин справи є не такими, як викладено в обвинувальному акті.

            Перш за все в протистоянні зі стороною обвинувачення маємо ставити акцент на різниці між фактами дійсності та інформацією про факти або їх інтерпретацію. Це є важливим з огляду на те, що прокурор оперує в обвинувальному акті не фактами, а інтерпретацією недостовірної інформації та припущеннями. Беззаперечними фактами у цій справі є тільки те, що суддя Лободенко О.С. та мер Бабаєв О.М. загинули у відповідні періоди часу від вогнепальних поранень. Все решта в твердженнях обвинувального акту є припущеннями або вірогідними інтерпретаціями певної інформації, в більшості випадків до того ж отриманої з порушенням встановленого законом порядку.

            По епізоду вбивства Лободенко О.С.    

            За фактом вбивства судді Лободенко О.С. на первісному етапі органом досудового слідства творились спроби повно та всебічно розслідувати злочин (опитувалась велика кількість свідків, розглядались різні версії, знаходились та досліджувались документи щодо різних сторін життя загиблого судді). Однак такі законні слідчі дії НЕ були достатніми та ефективними, тому НЕ принесли результату. Для виправлення «неефективності» слідства почались застосовуватись інші засоби «розкриття» злочину.

            Зокрема проводились безпідставні негласні спостереження за близько семи десятками осіб, щодо яких не було жодних підстав для їх підозри в причетності до вбивства судді Лободенко О.С.. В тому числі спостереження проводилось і за Мельником О.О., і за його дружиною Мельник Т.М. Такі безпідставні НСРД були припинені, оскільки також не принесли результатів. Натомість безпідставні негласні слідчі дії надали можливість «перевертням в погонах» підібрати особу, яка могла б «підійти» для звинувачення у вбивстві судді. Таким виявився такий собі громадянин Сидоренко. Йому підкинули зброю, наркотики, затримали без рішення суду (як побачимо далі – це загальна, «відкатана» так би мовити схема дій «перевертнів» в погонах), і шляхом тортур намагались вибити зізнання. На офіційному міліцейському рівні вже були готові проголосити, що вбивця знайдений, існують беззаперечні докази, в тому числі зброя (вже були відповідні рапорти). Але Сидоренко не зламався і цей варіант «розкриття» змушені були відставити в сторону. Матеріали щодо Сидоренко були прибрані з кримінальної справи (але деякі все ж таки залишились). В подальшому Сидоренко був повністю виправданий судами трьох інстанцій за звинуваченнями щодо підкинутої йому зброї та наркотиків.

            Разом з тим, 26 лютого 2014 року був допитаний свідок Коваленко П.С., який повідомив про підозрілих сторонніх осіб, які знаходились в двох машинах з виключеними фарами біля будинку під час скоєння вбивства судді. Коли до них бистрим кроком (по газону, а не по доріжці) підійшов ще один чоловік та сів у одну  з машин, обидві машини різко поїхали. То були два автомобілі «ВАЗ» темного та білого кольору. Чоловік, який сів у машину на шляху до неї щось викинув в пакеті до сміттєвого баку. Ця вкрай важлива оперативна інформація не отримала жодної слідчої перевірки.

            Отже, якщо дослідити хронологію слідства, є очевидним, що на час події вбивства мера Бабаєва О.М. (в липні 2014 року) слідство по вбивству судді Лободенко О.С. знаходилось в глухому куті: жодних підозрюваних не існувало. Не існувало жодних доказів, навіть непрямих, законних приводів та підстав для підозри у вчиненні вбивства судді громадянами Пасічним та Куником.

            Після «застінок» Полтаського УБОЗу зразка 2014 року (де і було «розкрите» вбивство Бабаєва О.М.) незаконно затримані особи просто зізнались «на додаток» і у вбивстві судді. Жодних об’єктивних даних, які б підтверджували правдивість цих «зізнань» не встановлено до цього часу.

            По епізоду вбивства міського голови Бабаєва О.М.

            По епізоду вбивства мера Бабаєва О.М. слідство майже відразу вдалось до масових безпідставних прослуховувань громадян. Прослуховувались телефони також близько сотні осіб, при чому щодо 75 % телефонів навіть не були відомі їх власники. В числі прослуховуваних  також були Мельник О.О. та його дружина Мельник Т.М.. Ці прослуховування також не принесли жодних результатів. Прокурором так і не були відкриті стороні захисту ухвали судів, які начебто надавали дозволи на відповідні негласні дії, відсутні такі ухвали і в Реєстрі матеріалів досудового розслідування.

            31 липня 2014 року був знайдений спалений автомобіль ВАЗ «08» моделі. Крім того з відео реєстратора проїжджаючого авто начебто було зафіксовано чи то «08» чи то «09» модель ВАЗ білого кольору, яка знаходилась поряд з «Мерседесом» начебто мера Бабаєва О.М. (в дійсності власник авто не встановлений) недалеко від місця вбивства, але не під час вбивства, а в інший достовірно не встановлений час. Слідство відшукало останнього власника начебто спаленого авто, який,  впізнав в якості покупця авто Євсєєва. Захист доведе, що у сторони обвинувачення відсутні достовірні та достатні у сукупності докази на підтвердження того, що 1) авто, зображені на відеозаписах (реєстратор та камери), 2) авто, придбане Євсеєвим, та 3) спалене авто – це в усіх трьох випадках дійсно один і той самий автомобіль. Немає також жодних достовірних і достатніх доказів того, що спалений автомобіль є тим самим авто, з використанням якого було скоєне убивство Бабаєва О.М..

            Не зважаючи на відсутність доказів, Євсєєва було піддано жорсткому тиску. Так у нього вдома в м. Умані Черкаської області правоохоронці відразу «знайшли» гранату  РГД та два мисливські патрони 20 калібру, його затримали, відкрили щодо нього провадження за ст. 263 КК, а пізніше звинуватили у вбивстві мера Бабаєва О.М.

            Тут необхідно зробити невелике відступлення.

            Підкинута Євсеєву граната була в дійсності учбовою. Саме такі гранати були серед вилучених у харківського колекціонера Скидана Ю.Ф.  Захист переконаний, що гранати, як і інші підкинуті предмети в цій справі, зокрема карабін «Сайга», набої, пістолети, глушник, походять з числа викрадених предметів працівниками УБОЗ Полтавської області під керівництвом Бендрика Г.І. у вказаної особи в 2010 році (дві кримінальні справи за обвинуваченням Бендрика Г.І. та слідчого ГУМВС Буряка Д.М. знаходяться наразі на розгляді в судах).  Фактично в результаті розбійного нападу «перевертнями» в погонах у Скидана Ю.Ф. було викрадено зброї, набоїв, макетів, військової амуніції, трофеїв Другої світової війни на суму понад 500 тисяч доларі США. Найбільш дорогоцінні екземпляри за особистим свідченням Скидана Ю.Ф. були в той же день розібрані «мужиками з лампасами» в особисті колекції. По кримінальним справам офіційно проходить тільки десята частина викраденого.

            Захист вимагає дослідження матеріалів кримінальних проваджень за обвинуваченням Бендрика Г.І. та слідчого Буряка Д.М.,  допиту потерпілого у тих справах Скидана Ю.Ф. в якості свідка в цій справі.

            Захист звертає увагу суду на ознаки наявного конфлікту інтересів у представника потерпілих - адвоката А. Кононенко, оскільки він захищає Бендрика Г.І. від обвинувачень за вказаним фактом викрадення зброї у Скидана Ю.Ф. Об’єктивно особисті інтереси Бендрика Г.І. суперечать інтересам потерпілих у цій справі. Саме Бендрик Г.І. в судовому засіданні по обранню йому запобіжного заходу кричав, що це він розкрив вбивство Бабаєва. В цій справі можуть бути встановлені дійсні обставини того, як саме він «розкривав» це вбивство, а ці обставини можуть вплинути на результат справи за обвинуваченням Бендрика Г.І., чого останній не хотів би. Вважаємо, аби уникнути порушення прав потерпілих, до початку розгляду справи по суті суд має з’ясувати особисто у кожного потерпілого в цій справі, чи відомо їм про кримінальну справу відносно Бендрика Г.І. та участь в ній адвоката А. Кононенко,  чи погоджуються вони за таких обставин на продовження представництва їх інтересів в цьому процесі саме адвокатом А. Кононенко. 

            Повертаючись до Євсеєва. 

            Будучи затриманим та звинуваченим у вбивстві, Євсєєв під тиском вказав на Пасічного та Куника, як осіб котрі начебто замовили у нього покупку автомобіля моделі «ВАЗ». Встановили особу товариша Пасічного – Куника. Крім того з’ясували, що Пасічний перебуває в родинних відносинах з Крижановським (одружений на племінниці останнього), який в свою чергу був громадським активістом і відвідував телеканал «Візит», власником якого є Мельник О.О. Для керівників УКР та УБОЗ відразу сама собою намалювалась «схема» замовного вбивства (без жодних реальних доказів).  В подальшому відсутність фактів була компенсована творчою фантазією корумпованих правоохоронців.

            02.09.2014 року за відсутності законних підстав та ухвал слідчого судді затримуються Пасічний та його товариш Куник, які в результаті тортур погодились «зізнатись» у вбивстві Бабаєва без повідомлення будь-яких конкретних фактів, які б об’єктивно могли підтвердити їх участь у вчиненні злочину.

            Трохи пізніше (ввечері того ж дня) без законних підстав та ухвали суду затримується Крижановський. Його також відразу беруть в жорсткий «обіг». Прямо в ІТТ, міліцейські «перевертні» разом з Крижановським, за декілька «сеансів» неофіційного та незаконного «спілкування» створюють вигадану «історію» замовного вбивства Бабаєва О.М.. Тут є показним і дуже важливим момент надання слідчим Жолонкою доручення на проведення так званих «оперативних заходів» в умовах ІТТ з Крижановським, Пасічним та Куником: заступнику начальника УМВС Шило А.Г., начальнику УКР УМВС Михайлику М.М., його заступникам Іващенку Р.Б. та Шияну В.О., заступнику начальника УБОЗу УМВС Бендрику Г.І.. Чому є таким важливим цей момент? Тому що саме ці особи сфальсифікували справу та унеможливили реальне розслідування тяжкого злочину – замовного вбивства. Захист буде звертати увагу суду на наступне.

            По-перше. Негласні слідчо-розшукові дії  після затримання особи за підозрою у вчинені відповідного злочину та «в умовах утримання її під вартою» є правовим нонсенсом. НСРД – це такі процесуальні дії, які проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб (ч. 2 ст. 246 КПК). В даному випадку сам факт затримання певних осіб мав свідчити про те, що особи, які вчинили злочин, виявлені та затримані, тобто їх вже не треба було виявляти та знаходити оперативним шляхом. Отже слідчий свідомо перевищив службові повноваження та направив до ІТТ посадових осіб, які завідомо мали вчиняти там протиправні дії, а точніше сказати – злочини – по відношенню до затриманих осіб і суспільства в цілому.

            По-друге. Суть цієї слідчої дії полягає в таємності. А розмов представника органу обвинувачення щодо обставин обвинувачення ніяк не може бути утаємниченою від затриманої особи.

            По-третє.  Згідно даних наукових криміналістичних досліджень однією із основних криміналістичних ознак такого злочину, як замовне вбивство (крім того, що його здійснюють професійні вбивці) на територіях пострадянського простору є вплив на хід слідства зацікавленої особи через корумпованих слідчих, посадових осіб правоохоронних органів. Криміналістична наука вважає дії корумпованих слідчих чи не найнебезпечнішим фактором для розслідування такого роду злочинів, оскільки вони фактично позбавляють кримінальну справу перспективи. З огляду на таку специфіку некорумпований та неупереджений слідчий зобов’язаний був би вжити всіх необхідних заходів для унеможливлення спілкування затриманої особи з будь-ким (в тому числі працівниками правоохоронних органів) до того моменту, поки в ході проведення допиту та інших слідчих дій з підозрюваним не будуть встановлені та перевірені на достовірність всі покази затриманого щодо обставин отримання замовлення, вчинення злочину та приховування його слідів.  В даному випадку слідчий Жолонка зробив все прямо навпаки. Саме цими діями слідчий Жолонка і створив умови для позбавлення кримінальної справи перспективи. Але слідчий Жолонка діяв не за власною ініціативою – ним керували посадові особи ГУМВС Михайлик та Бендрик, прокурор Кравченко, які в свою чергу діяли в інтересах колишнього високопосадовця ГУМВС Полтавської області та м. Києва Плужника О.А. та його партнера в декількох бізнесах Холода Є.М.

            З огляду на те, що Крижановський непогано тримався перед камерою в ІТТ (а від нього цього саме і вимагали) та викликав довіру при наданні попередньо погоджених з «кураторами» показів про вбивство Бабаєва, вказані «перевертні» вирішили по ходу діла «повісити» на групу затриманих ще і вбивство судді Лободенко. Бендрик взяв на себе клопіт підібрати зброю, яку потім Крижановський начебто покаже як таку, що отримав від Пасічного після скоєння вбивства. А Євсєєв підтвердить, що продав її (Сайгу) Пасічному за 15000 доларів США. «На подяку» за такі покази Євсєєв буде виведений з числа підозрюваних у вбивстві, а матеріали щодо нього будуть вилучені з кримінального провадження.

            Тільки після тривалих неофіційних та незаконних «спілкувань» з вказаними особами за особистої участі Бендрика, Михайлика, прокурора Кравченко та інших посадових осіб, коли було поетапно наперед проговорено та узгоджено їх покази, з ними почали також поетапно проводити «офіційні», але відверто постановочні слідчі дії.

            Оскільки творче «формування» версії зізнання та підшукування зброї проходило поетапно, а не відразу, то і покази затриманих осіб мінялись та доповнювались також поетапно: спочатку в показах не було жодних деталей, потім з’являються деякі деталі,  потім з’являються нові деталі, які суперечать попереднім. І вже у фіналі – взагалі без будь-якої конкретики та об’єктивних доказів – з’являється «зізнання» у вбивстві судді Лободенко. 

            Первісними «офіційними» слідчими діями, не маючи на те жодних повноважень, реально керували саме ті особи які попередньо вели незаконні «бесіди» із затриманими в ІТТ та за його межами, і робили вони це для того, щоб особисто контролювати «розвиток» показів затриманих, та виконання ними «домовленостей».

            Так зокрема в слідчому експерименті з Крижановським приймали участь, за відсутності для того будь-яких законних підстав, і Михайлик, і Бендрик, і їх заступники.  Саме вони, а не слідчий, керували дійством. І саме в ході такого слідчого експерименту з Крижановським була «знайдена» схованка зі зброєю,  яку сам Бендрик під час слідчого експерименту голими руками дістав, а потім експертиза не знайшла на цій зброї ані ДНК, ані відбитків пальців. Там же були «знайдені» і дві маски, про які до моменту їх знаходження в жодних показаннях сфантазованих зізнань затриманих  не йшлося, до речі як і про іншу «знайдену» зброю.

            Важливим для з’ясування обставин справи буде мати дослідження судом способу «виявлення» начебто закопаної зброї та інших предметів в ході слідчого експерименту з Крижановським. Ця слідча дія за законом має іншу мету і взагалі не передбачає можливість здійснення в ході неї пошуку та/або вилучення доказів. Для цього передбачені інші слідчі ді: огляд або обшук. Тобто пошук та вилучення речових доказів в ході слідчого експерименту – не є таким, що встановлений законом, способом отримання речових доказів, це є очевидним. Натомість в цій справі загалом «слідчий експеримент із затриманими» став універсальним та найчастішим засобом «створення» доказів. Проте дивним є те, що безпосередньо обставини скоєння нападів слідчими експериментами та проведеними на підставі отриманих даних експертизами так і не були встановлені.

            Так в даному конкретному випадку слідчий мав попередньо допитати Крижановського детально: про ознаки місця схованки, про  зміст та детальні ознаки самої схованки, про детальний опис предметів в схованці, щоб виключити неправдиві зізнання та перевірити їх достовірність. І лише після цього мав провести огляд того місця, ознаки якого вказав підозрюваний. Замість цього за участі неуповноважених осіб Михайлика та Бендрика, під їх безпосереднім керівництвом та режисурою було проведено суто постановочний «слідчий експеримент» з фрагментарним відеозаписом. Мається єдине можливе пояснення цього незаконного «спектаклю»: оскільки про місце схованки та її «орієнтовний» зміст Крижановський знав виключно зі слів Бендрика, треба було реально управляти цим «дійством» та режисерувати його по ходу дії, аби досягнути наперед встановленої незаконної мети.

            Цей «слідчий експеримент» має ключове значення в стратегії міліцейських «перевертнів», адже він надає єдиний, начебто пов'язаний із затриманими «фізичний доказ» скоєння вбивства, оскільки все решта – слова.

            Була спроба в ІТТ тиснути і на Мельника О.О., але він публічна і заможна особа, тож корумповані «правоохоронці» не ризикнули перейти межу, яку далеко перейшли по відношенню до Крижановського, Пасічного, Куника та Євсєєва.

            Отримавши реальний захист, затримані особи відмовились від «вибитих» з них зізнавальних показів.

            Якби затримані особи дійсно були  вбивцями, якщо б слідство дійсно обґрунтовано, на підставі беззаперечних доказів, підійшло до обґрунтування підозри вказаних осіб, то подальша їх відмова від показів не складала б значної проблеми для прокурора. Їх провина могла бути доведена іншими об’єктивними, беззаперечними та достатніми доказами в сукупності і без зізнавальних показів підозрюваних. Так повинно було б бути.

            Але в даному випадку жодних інших достовірних та достатніх доказів причетності затриманих осіб до вказаних злочинів у слідства не було як до їх затримання, так і після їх затримання та «зізнання». Єдине, на що спроміглось фальшиве слідство  - так це на проведення псевдо-психологічних експертиз, аби намагатись довести, що зізнавальні покази незаконно затриманих та підданих тортурам осіб все ж таки були «добровільними». Ці експертизи є очевидно недопустимими.

            Оскільки до Мельника не ризикнули застосовувати силу та погрози, він жодних неправдивих зізнань не робив, з огляду на це по відношенню до Мельника у прокурора ВЗАГАЛІ відсутні БУДЬ-ЯКІ  (ХОЧ ПРЯМІ, ХОЧ НЕПРЯМІ) ДОКАЗИ. Усвідомлюючи сфальсифікований та надуманий характер отриманих під тиском від Крижановського показів щодо його зустрічей з Мельником з приводу замовлення злочинів та проведення «розрахунків», прокурор не виклав в обвинуваченні жодних конкретних дат зустрічей.

            Саме за допомогою матеріалів сторони обвинувачення, в першу чергу недопустимих в руках прокурора, захист доведе в суді буквально в хронологічному порядку послідовність формування фальшивих доказів із застосуванням насильства до затриманих та їх очевидну недостовірність (суперечливість), детально ця послідовність викладена в додатку у вигляді таблиць. Послідовність дій «псевдоправоохоронців» сама собою викриває їх дійсні мотиви.

           

            Коротко суть хронології.  

            02 вересня 2014 року:

            Зранку затримують Євсеєва, Пасічного і Куника, щодо всіх своєчасно не складаються протоколи  затримання, не надаються захисники, у всіх «знаходять» зброю.  Всі на протязі доби піддаються тортурам з боку працівників міліції, які утримують цих осіб незаконно. В жодній первісній підозрі, висунутій затриманим, немає про виконання злочину на замовлення Мельника О.О.

            Наслідки тортур: Пасічний «здається» того ж дня, а Куник – ні. Тому Куника роблять «стрілком», а Пасічному обіцяють легшу статтю.

            Пізно ввечері Пасічний дає покази щодо причетності до вбивства Бабаєва. Вказує, що зброю розпилив і викинув у Дніпро. Нічого в показах немає ані про Мельника, ані про вбивство Лободенко.

            О 23-й вечора затримують Крижановського, який заявляє про непричетність до злочинів та вимагає конкретного адвоката. В первісній підозрі також нічого немає про замовлення від Мельника О.А. Замовником називають самого Крижановського О.П. На протязі декількох годин вночі його піддають тортурам, приймає безпосередню участь у цьому Бендрик. Затримання оформлюють лише ранком наступного дня.

            Наступний день. 03 вересня 2014 року:

            Крижановський на протязі всього дня піддається тиску. Заявленого адвоката до нього  не допускають, нарешті його «зламують».

            Відповідно Пасічний о 17-й годині вечора дає покази про Мельника, як замовника вбивства Бабаєва, зі слів Крижановського.

            Ще пізніше ввечері дає узгоджені з Бендриком покази Крижановський. Факти з показів:

            - з Пасічним розмова про Бабаєва була в кінці січня – на початку лютого 2014. На цій зустрічі «пролунало», що єдиним виходом з приводу погроз Бабаєва О.М. на адресу Крижановського є вбивство Бабаєва О.М.;

            - тільки в середині лютого відбулась зустріч з Мельником О.О. з приводу Бабаєва О.М.;

            - десь в середині березня на зустрічі з Мельником він отримав 18 тисяч доларів, які відразу віддав Пасічному;

            - в квітні Пасічний повідомив про покупку зброї типу Сайга;

            - нічого не повідомляється ані про Лободенко, ані про гроші за Лободенко;

            - нічого Крижановському невідомо про зброю.

            Куник цілий день «тримається», на нього продовжують тиснути.

            04 вересня 2014 року:

            Крижановського зранку «обробляють» Бендрик з Михайликом, потім прокурор Кравченко - всі під виглядом «НСРД» - формується більш конкретна та послідовна версія замовлення Бабаєва.

            В другій половині дня з Пасічним проводять слідчий експеримент. Він викладає історію:

            - по Бабаєву зустрічався з Крижановським в березні;

            - на перших зустрічах про гроші не йшлося взагалі;

            - мотив у Мельника – постійні погрози з боку Бабаєва;

            - машину знайшли з Куником в інтернеті, купити її попросили Євсеєва, останній відігнав її до себе до дому, а пригнав Пасічному через 1,5 місяці;

            - в липні раз чи два виїжджали на цій машині з Куником;

            - в 20-х числах липня Євсеєв привіз рушницю;

            - розповідає про один постріл в Бабаєва, вказує, що вікно авто було повністю відкрито, ствол рушниці направлений донизу;

            -  рушницю розпиляв на стружку та викинув у Дніпро.

            В ході слідчої дії шукали рештки рушниці з водолазом – не знайшли.

            В другій же половині дня Куника вивозять на слідчий експеримент (ДАНИХ ПРО СЛІДЧУ ДІЮ НЕМА В МАТЕРІАЛАХ ПРОВАДЖЕННЯ). Він розповідає про:

            - вбивство Бабаєва 26 червня;

            - Пасічний повідомив про винагороду в 30 тисяч доларів;

            - про здійснення пострілу: стекло авто майже повністю закрите, ствол рушниці направлений догори;

            - не знає кількість пострілів;

            - не може вказати місце події за відсутності сміттєвих баків;

            - на гільзи при пострілі не звертав уваги – «це така дрібниця»;

            - досвіду стрільби немає;

            - місце спалення авто вказати не може;

            - реєстраційні номери авто знищив (порізав), викинув у водойму.

            Шукали рештки реєстраційних номерів з водолазом – не знайшли.

            05 вересня 2014 року:

            В результаті «узгодження» з Крижановським остаточної версії історії замовлення Бабаєва та необхідності мати реальний речовий доказ – зброю, в першій половині дня проводять з Пасічним «продовження» слідчого експерименту, незважаючи на те, що вчора він був завершений, а не зупинений. Пасічний «пригадує», що рушницю не знищував та в Дніпро не викидав, а віддав її Крижановському.

            В другій половині дня проводять «слідчий експеримент» з Крижановським. На початку Крижановський заявляє про отриману від Пасічного темну сумку зі «знаряддям злочину». Вказує, що впізнав Сайгу 20 калібру (по дулу в мішку), хоча це є неможливим. Вказує, що в мішку знаходились також пістолет іноземного виробництва, пістолет Макарова та глушник. Хоча він не міг цього знати, оскільки всі предмети були упаковані в різні целофанові пакети та зав’язані (а він їх не вскривав).  Разом тим нічого не каже про маски та набої, хоча їх, з огляду на особливості пакування можна було розрізнити не вскриваючи пакети. Вказує, що зможе показати місце схованки, хоча жодні конкретні ознаки місця не вказує, в тому числі нічого не говорить про мітки на деревах. Глибину закопування вказує 40 см.

            Після приїзду на місце «пригадує» про мітки на деревах. Крім того «змінює» глибину закопування на 20 см.

            Відкопують на глибині 20 см. Сайгу, пістолети, глушник, набої та маски.

            Паралельно проводять додатковий допит Пасічного, де він «додатково згадує» (вже «згадане» в неіснуючому продовженому слідчому експерименті):

            - Крижановський в розмові з ним посилався на Мельника як замовника вбивства Бабаєва (фінансист проекту);

            - рушницю, з якої стріляли в Бабаєва, він не розпилював і в Дніпро не викидав, а насправді на наступний день передав Крижановському. До того ж поклав в мішок ще два пістолети (які знайшов випадково, не знає навіть які саме). Нічого не говорить про маски.

           

            Також паралельно проводять «слідчий експеримент» з Євсеєвим (його немає в матеріалах кримінального провадження). З поведінки Євсеєва вбачається, що він вже отримав запевнення у знятті з нього підозри по вбивству. Хоча він знаходиться в наручниках. Євсеєву задаються питання тільки щодо придбання авто і вже нічого стосовно підготовки до вбивства Бабаєва спільно з Куником та Пасічним. А «експеримент» стосується лише міст зустрічей з приводу придбання авто.

            «Додавивши» Крижановського, ввечері проводять його додатковий допит, в ході якого з’являється «загальна» інформація про замовлення Лободенко. Одночасно проводять додатковий допит Пасічного, в ході якого він також «згадує», що в лютому 2012 року на прохання Крижановського вони з Куником завдали тілесних ушкоджень судді Лободенко. 

            Дуже показовим є те, що на початку слідчого експерименту, неправильно зрозумівшим питання прокурора про додаткові обставини, Крижановський починає говорити, що йому додатково відомо про вбивство Лободенко, але прокурор його перериває та орієнтує на покази щодо вбивства Бабаєва. А на прикінці слідчого експерименту знову ставиться питання про Лободенко, і вже після цього проводиться «додатковий допит» щодо обставин вбивства Лободенко. Крижановський заявляє про 10 тисяч доларів за злочин відносно Лободенко і неодноразово плутає коли саме отримав гроші від Мельника: то через 1-2 дні після вбивства Лободенко, то через 3-4 дні.

            Показовим є також відверте нерозуміння самим слідчим «логіки та мотиву» Крижановського: спочатку підозрюваний заявляє про скоєння лише одного злочину - щодо Бабаєва, відсутність у нього будь-якого мотиву, а потім «згадує» ще про одне вбивство, скоєне раніше, також для нього без будь-якого мотиву. Слідчий також не розуміє (а Крижановський не може надати відповіді): чому до нього неодноразово звертається Мельник з приводу таких замовлень, якщо між ними немає близьких, довірчих стосунків, і Крижановський не є професійним вбивцею або організатором. Але така очевидна нелогічність залишається без будь-якої слідчої перевірки версії завідомо неправдивих показів. 

            06 вересня 2014 року:

            Для більш детального узгодження історії про замовлення Лободенко всіх затриманих (Крижановського, Пасічного та Куника) по черзі, одного за другим відвідує в ІТТ заст нач УКР Іващенко. Більше інших часу потребує Куник, оскільки він не погоджується взяти на себе ще і Лободенко.

            Тому після тривалої розмови Іващенко з Куником в ІТТ, з ним продовжують інтенсивно «працювати» наступні півтори доби і в решті решт «доводять» до готовності «співпрацювати».

            08 вересня 2014 року:

            Куника вивозять ранком з ІТТ до УБОЗу. Але тільки в другій половині дня він з’являється на допиті з пошкодженим ротом (ледве розмовляє). Допитує Куника прокурор Стасовський на предмет «чи відомо Вам щось про інші злочини?».  З відповідей Куника:

            - «підстрелив суддю в січні»

            - на зустріч з Пасічним по Лободенко приїхав на Мазді;

            Тут Куник перший раз малює схему місця пригоди по Лободенко.

            Після допиту з Куником проводиться слідчий експеримент. На початку він розповідає, що сховав 2 обрізи, з яких стріляли в Лободенко, на дачі в сел. Шукайвода (Черкаська область). Їдуть шукати обрізи в с. Шукайвода, шукають – не знаходять.

            09 вересня 2014 року:

            Куник знову на цілий день вивозиться до УКР.

            В другій половині дня проводять слідчий експеримент з Крижановським – він показує місця «зустрічей» з Мельником з приводу замовлення Лободенко. Крижановський «пригадує» деякі деталі: В якості мотиву завдання тілесних ушкоджень судді Мельник повідомив про конкретну судову справу по телевежі. Також з’являється деталь про строки виконання замовлення: Мельник сказав «время терпит до конца первой декады февраля». Ще одна деталь: зі слів пасічного виконавець помилково поцілив в спину, а не в ноги. Чи був це Куник – не знає.

            Показова іронія Крижановського на запит прокурора в кінці чи добровільно давав свідчення: «Звісно добровільно, просто не встиг сам до вас добігти».

            Після слідчого експерименту з Крижановським проводять слідчий експеримент з Куником щодо обставин вбивства Лободенко (ДАНИХ ПРО СЛІДЧУ ДІЮ НЕМА В МАТЕРІАЛАХ ПРОВАДЖЕННЯ). Присутній інший адвокат. З показів Куника на відео:

            - Куник практично не орієнтується на місцевості;

            - показує таке положення при пострілі, що експерти не бачать сенсу щось вимірювати;

            - вказує, що стріляв в суддю весною;

            - не може дати відповіді на запитання, для чого було 2 обрізи?

            - на зустріч з Пасічним по Лободенко приїхав  на Пайджеро;

            - вдруге малює схему місця пригоди по Лободенко;

            - гільзу при пострілі «піймав», а потім викинув по ходу руху з місця події.

            Хоча мета слідчого експерименту була зовсім іншою, несподівано Кунику ставиться питання щодо зброї, з якої був вбитий Бабаєв. Куник надає покази про Сайгу:

            - після нападу вона зберігалась в нього дома з іншою зброєю на горищі;

            -  Сайгу він купив в Києві у знайомого Саши Медведєва;

            - віддав сумку зі зброєю Пасічному через 1,5 місяці після події злочину.

            От саме це «всебічно досліджені» обставини і стали основою обвинувачення.

            Щодо корисного мотиву у вбивстві Бабаєва О.М.

            Формуючи на виконання злочинного замовлення завідомо штучний та неправдивий сценарій вбивства Бабаєва О.М., слідство  навмисно уникало повного та всебічного дослідження версії щодо корисного мотиву у вбивстві мера Кременчука, більше того - перешкоджало дослідженню відповідних обставин.

            Завдяки журналістам та громадським активістам захист отримав вражаючи факти, які можуть і будуть доведені документально.

            Спільнота Кременчука, активісти та журналісти прямо звинувачують у причетності до вбивства Бабаєва О.М. його бізнес-партнерів Холода Є.М., Плужника О.А., інших осіб. З отриманих захистом документів вбачається, що такі звинувачення не є голослівними.

            Донька Бабаєва О.М. – Ольга Шляхова відразу при первісному допиті в якості потерпілої заявляла, що в батька були дуже погані відносини з Бугайчуком – тодішнім губернатором Полтавської області, і батько їй казав, що «весь негатив йде з Полтави від Бугайчука», який «замішаний в смерті судді Лободенко». Потерпіла прямо заявила, що підозрює у вбивстві батька саме Бугайчука. Матеріали слідства не містять жодних даних про слідчу перевірку цих показів.

            Крім того О. Шляховою зверталась увага на можливі конфлікти Бабаєва О.М. з партнерами по бізнесу: по «Кременчукм’ясу» – з депутатом К. Жеваго, по будівельному бізнесу – з Кушніром, по торгівельному бізнесу – з Холодом. Слідство не здійснювало перевірку відповідних обставин.

            Донька вбитого мера Бабаєва О.М. також повідомляла про невідомого хлопця, вболівальника ФК «Ворскла», який намагався зустрітись з батьком з приводу наявної у нього інформації про такий що готується замах на мера.  Матеріали слідства не містять жодних даних про встановлення цієї особи та перевірки відповідних даних слідчим шляхом.

            Цивільна дружина Бабаєва О.М. на час вбивства – Оксана Чурсіна – була найбільш посвідченою особою в особистих справах та конфліктах чоловіка. При допиті вона прямо заявила, що у вбивстві Бабаєва О.М. винен Холод Є.М.. Протокол її допиту зник з матеріалів провадження. 

            Очевидна неповнота та вибірковість слідства, сумнівність походження даних щодо основної та єдиної версії подій нікого з відповідальних посадових осіб не бентежила.

            Класичною основою формування криміналістичної версії щодо причетності певної особи до скоєння злочину є  три складових: наявність мотиву, можливостей та засобів для його вчинення. Перше питання, яке виникає  при розслідуванні вбивства, а тим більше замовного вбивства: хто отримав найбільший зиск (вигоду) від смерті загиблого?

            Зміст обвинувального акту свідчить про намагання сторони обвинувачення, відверто перекручуючи факти, стверджувати, що таку вигоду отримав лише Мельник О.О., оскільки начебто не мав іншої можливості захистити від Бабаєва О.М. власний бізнес. Захист доведе, що цей підхід є результатом навмисно викривленої інформації і вкрай сумнівної інтерпретації фактів, оскільки Мельник О.О. був впевнений у свої правовій позиції в судових тяжбах його підприємств з мерією та пов’язаними з Холодом та Бабаєвим особами, відстоював свою позицію в судах, і всі судові справи виключно в  правовому полі були розглянуті на користь   Мельника О.О. та його підприємств.

            Вбачаємо, що сторона обвинувачення не бажає, аби суд надав оцінку не сумнівним інтерпретаціям, а фактам стосовно того, хто дійсно отримав прямий і не зрівняний ні з ким іншим зиск від смерті Бабаєва О.М. Тільки частина досліджених захистом офіційних документів, які будуть надані суду,  свідчить: колишні партнери Бабаєва О.М. по бізнесу – Холод Є.М. (той, хто гучніше за інших вже котрий рік кричить «вбивць за грати!») та Плужник О.А. (той, від кого Бендрик Г.І. отримував інструкції під час затримання Крижановського О.П.)  після смерті Бабаєва О.М.  захопили та обернули у свою власність бізнес-активи загиблого Бабаєва О.М. на сотні мільйонів гривень.

             До депутатства Бабаєв О.М. обіймав посаду директора ПрАТ «Кременчукмясо», його заступником була Дроздова Ірина Анатоліївна, а головним бухгалтером підприємства була – Самсонова Лідія Анатоліївна, обидві – довірені особи Бабаєва О.М. В 1997 році Бабаєв О.М. створив ПП «ВКФ «Укрпродукт-2000» зі статутним капіталом доведеним на час його смерті до 55 млн. гривень, де номінальним засновником призначив спочатку свого заступника по Кременчукмясу Дроздову І.А., а потім, в 2001 році, замінив її на бухгалтера – Самсонову Л.А. Це є загальновідомим фактом у бізнес-колах м. Кременчука.

            В подальшому Бабаєв О.М. використав ПП «ВКФ «Укрпродукт-2000» в якості власника декількох магазинів продажу м’ясопродуктів в різних містах України та засновника інших комерційних підприємств. Таким чином він отримував повний фактичний, але опосередкований, контроль над активами заснованих ним підприємств.

            Так зокрема були створені:

            1) ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» (частка «Укрпродукт-2000» – 75 %), володіє зокрема:   

                        - Торгівельним центром по вул. Павлівський, 2 в м. Кременчук (ринкова вартість близько 6,2 млн доларів США),

                        - Торгівельним комплексом «Бізнес-Букет» по вул. Першотравневій, 20-А в м. Кременчук (ринкова вартість близько 5,1 млн. доларів США);

                        - Торгово-розважальним комплексом «Центральний» по вул. Першотравневій, 43 в м. Кременчук (ринкова вартість близько 7,6 млн доларів США).

            2) ТОВ «Житлоінвест» (частка «Укрпродукт-2000» – 45 %), володіє близько 200 об’єктів нерухомого майна в м. Кременчук та м. Києві (ринкова вартість сотні мільйонів гривень);

            3) ТОВ «Торгово-розважальний центр» (частка «Укрпродукт-2000» – 50 %), володіє зокрема:

                        - Торгово-розважальним центром по вул. Київській, 5-А, в м. Кременчук (ринкова вартість близько 6,9 млн доларів США);

                        - Торгово-офісним приміщенням   по пр. Героїв Дніпра, 89 в м. Горішні Плавні (ринкова вартість близько 2,1 млн доларів США).

            В свою чергу через ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» були створені зокрема:

            1) ТОВ «Крюківчанка» (частка під контролем Бабаєва О.М. 99,1 %), володіє ринком «Крюківчанка» (ринкова вартість близько 2 млн доларів США);

            2) ТОВ «Пристіна» (частка під контролем Бабаєва О.М. – 100%), статутний капітал 4 млн гривень;

            3) ТОВ «Плеяда інвест» (частка під контролем Бабаєва О.М. – 100%), статутний капітал 1 млн гривень.

            Це лише частина підконтрольних Бабаєву О.М. підприємств. Всі активи вбитого мера, в тому числі в сфері нафтопереробки, мало б встановити ретельно слідство, як воно це намагалось зробити у випадку розслідування вбивства судді Лободенко, але воно цього робити не бажало.        

            Отже очевидним і таким, що не був складним для встановлення правоохоронними органами, є факт, що дійсно на момент загибелі Бабаєв О.М., через підконтрольні особисто йому підприємства, володів бізнес-активами в декілька сотень мільйонів гривень.

            Після вбивства Бабаєва О.М. всі вказані активи перейшли не до спадкоємців вбитого, а до Холода Є.М., Плужника О.А., деяких інших осіб.  

            Так, корпоративні права на 100 % статутного капіталу ПП «ПКФ «Укрпродукт-2000» після вбивства Бабаєва О.М. переоформлюються на офшорну компанію «Алларі Холдінгз Лімітед» з Кіпру, власником 100 % капіталу якої є інша офшорна компанія з острову Беліз – “Bealting Imtermational Corporation”. Разом з тим з «Укрпродукт-2000» виводиться частина активів, яке (виведення) оформлюється зменшенням статутного капіталу підприємства майже на 10 млн гривень (9,7 млн грн).  За дивним «збігом» обставин саме за 2014 рік Євгеній Холод декларує загальний особистий доход більше 136 млн гривень, з яких лише 0,12 млн  гривень  - заробітна плата та ще 8 тис гривень – інші доходи.

            Акції компанії з Белізу випущені на пред’явника, проте є всі підстави стверджувати, що фактичний контроль над ними мають саме Холод Є.М. та Плужник О.А.. Скриваючи незаконне походження власності, Холод Є.М. не вказує у своїх деклараціях захоплені корпоративні права на бізнеси в м. Кременчуку та їх реальну вартість. Разом з тим в своїй електронній декларації він вказує, що в його управлінні (отриманому від гр. Пономарьова Костянтина Васильовича – а це найманий працівник Холода Є.М., тобто підставна особа) знаходиться 88,8 % контролю ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія». Пономарьов К.В. не є власником ПП «ПКФ «Укрпродукт-2000». А тому такий пакет контролю (88,8 %) не міг бути отриманий без контролю над ПП «ПКФ «Укрпродукт-2000», тобто без контролю офшорної компанії, яка після смерті Бабаєва О.М. на 100 % стала номінальним власником Укрпродукту-2000.

            Загалом через отримання контролю над ПП «ПКФ «Укрпродукт-2000» Холод Є.М. став майже одноосібним хазяїном ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» та всіх його активів.

            Також через «Укрпродукт-2000» Холод Є.М. замість Бабаєва О.М. став порівну з Плужником О.А. володіти ТОВ «Житлоінвест» та ТОВ «Торгово-розважальний центр».

            Для часткової легалізації захоплених активів, а також для виведення закладених активів з-під банківської іпотеки, Холод Є.М. використав підконтрольне особисто йому ТОВ «Кремторг-груп».

            Так на ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» рахувались кредитні зобов’язання на декілька десятків мільйонів гривень перед Банком «Форум», зокрема за договором № 0011/08/19-KLIMV від 09.06.2008 року. Значні активи підприємства, зокрема Торгівельний центр на вул. Павлівський, 2, ТРЦ «Центральний» на вул. Першотравневій, 43 були закладені в іпотеку по зобов’язанням перед банком.

            Холод Є.М. був також, як один із засновників підприємства та директор, особистим поручителем підприємства за виконання останнім кредитних зобов’язань перед банком. Погашення процентів за кредитом здійснювалось від надходжень з експлуатації бізнес-об’єктів (ринків, торгових центрів і т.ін.). Холод Є.М. особисто відповідав перед Бабаєвим О.М. за грошові надходження та їх використання, оскільки більша частина коштів надходила в готівковому вигляді.

            Незадовго до свого вбивства Бабаєву О.М. стало відомо про порушення кредитних зобов’язань ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія», в зв’язку з чим  він виявив значні нестачі коштів, що спричинило його жорсткий конфлікт з Холодом Є.М.

            В решті решт банком були подані позови до суду про стягнення заборгованості за кредитами з ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» та особисто Холода Є.М.. Зокрема до Холода Є.М. був пред’явлений позов на суму 55 млн грн., який з часом зріс до 75 млн гривень. Крім того, банком було подано позов про звернення стягнення на предмет іпотеки – готель «Потоки Хаус» в сел. Кам’яні Потоки, який був оформлений Холодом Є.М. на свого брата – Грицика Я.М.

            Після вбивства Бабаєва О.М., захопивши контроль над ПП «ПКФ «Укрпродукт-2000» та ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія», Холод виводить значні кошти з обігу підконтрольних підприємств та через підконтрольне особисто йому підприємство ТОВ «Кремторг-груп», де засновником є його дружина Білокіз А.Б., викупає кредитні вимоги банку  до ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія», свого брата Грицика Я.М. та особисто до себе.

            Отримавши від банку права вимоги до ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» та Холода Є.М., ТОВ «Кремторг-груп» стає новим заставодержателем, тобто фактично власником перелічених вище закладених в іпотеку об’єктів ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія». Таким чином найбільш ліквідні активи, які належали Бабаєву О.М., були виведені на особисте підприємство Холода Є.М.

            Як новий кредитор ТОВ «Кремторг-груп» відкликає судові позови до ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія», Холода Є.М., його брата Грицика Я.М.. Зокрема ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 10.04.2018 року у справі № 537/6395/14-ц позов банку до Холода Є.М. був залишений без розгляду саме за заявою кредитора ТОВ «Кремторг-груп».

            В січні 2017 року між дружиною Холода Є.М. - Білокіз А.Б. та ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» начебто укладається договір купівлі-продажу 100 % статутного капіталу ТОВ «Кремторг-груп» за 200 млн грн. З матеріалів судової справи вбачається, що начебто ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» мала розрахуватись з Білокіз А.Б. поетапно, але порушила строки сплати вже першого платежу в розмірі 50 тис грн. Білокіз А.Б. подає в суд позов до ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу корпоративних прав. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28.03.2017 року у справі № 524/1026/17 було стягнуто на користь Білокіз А.Б. з ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» 200 млн грн. З даних ЄДРОПУ вбачається, що саме Білокіз А.Б. сформувала в 2017 році статутний фонд ТОВ «Кремторг-груп» в розмірі 200 млн грн. В декларації Холода М.Є. не відображено цей факт та не підтверджено джерело походження таких коштів, як не відображено і факт продажу в 2017 році дружиною корпоративних прав за 200 млн грн.

            В електронній декларації Холода Є.М. за 2017 рік вказано лише факт володіння його дружиною Білокіз А.Б. 100 % статутного капіталу ТОВ «Кремторг-груп», вартість якого складає 1 тис. грн.

            В системному зв’язку викладені факти свідчать про переведення всіх основних активів  ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія», які належали Бабаєву О.М., в особисту власність Холода Є.М. з використанням майна та коштів саме Бабаєва О.М.

            Вказані особисті конфлікти разом та факт захоплення активів вбитого мера Бабаєва О.М. підтверджує безпосередню зацікавленість в першу чергу Холода Є.М. та Плужника О.А. в фізичному усуненні Бабаєва О.М.

            Для оцінки достовірності показів потерпілої О. Шляхової в цьому суді захист буде звертати увагу на її дії з приводу переведення активів її загиблого батька під контроль Є. Холода та О. Плужника. Так спочатку О. Шляхова в 2015 році почала вживати дії по судовому захисту своїх прав на активи батька. Вона подала декілька позовів до ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія», а пізніше, вже отримавши рішення судів на свою користь, подала заяви про перегляд справ начебто за новими обставинами та відкликала свої позови. Ці події співпадали у часі з переоформленням на користь О. Шляхової незначної частини активів ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія» та з утворенням Є. Холодом нових підприємств, щоправда без виділення нерухомого майна, з участю О. Шляхової  та доньки Є. Холода – Марти Холод.

            Також саме в цьому контексті є важливою цивільна справа за позовом гр. Кудрявцевої О.О. в інтересах неповнолітньої Кудрявцевої Єви до доньок Бабаєва О.М. – Анни Бабаєвої та Ольги Шляхової про встановлення батьківства. Позов був поданий в квітні 2016 року саме для захисту права дитини на спадщину після Бабаєва О.М. Мотив позивача зрозумілий. Але через півроку вона просто відкликає свій позов. Це був результат домовленостей, або погроз, з чийого боку? Хто змусив Кудрявцеву О.О. відмовитись від позову.

            VI. ВИСНОВОК СТОРОНИ ЗАХИСТУ

            Недостовірність фактів обвинувального акту полягає в тому, що жодного мотиву, в тому числі корисного, для вбивства Бабаєва О.М. у Мельника О.О. не існувало.

            Разом з тим існував реальний корисний мотив у інших вказаних осіб, який вимірюється сотнями мільйонів гривень. Крім того, Холод Є.М. в період безпосередньо перед вбивством Бабаєва О.М. опинився в критичному, майже безвихідному становищі: він був винен (на межі прострочення) більше 30 млн гривень Бабаєву О.М. в особі його доньки О. Шляхової, він мав особистий прострочений борг в розмірі 75 млн гривень перед банком, а єдиний його начебто власний комерційний актив (оформлений на брата Грицика Я.М.) знаходився в іпотеці за борговими зобов’язаннями перед Бабаєвим О.М. на суму 30 млн гривень та банком на суму 60 млн грн. Отже Холода Є.М. очікував повний фінансовий крах, втрата всього. Так склалося, що усунення Бабаєва О.М. та заволодіння його коштами – могло стати  для Холода Є.М. єдиним варіантом реального уникнення фінансового (а в сукупності – і повного життєвого) краху.

            Це стосовно мотиву, а тепер стосовно можливостей та засобів для організації вбивства та направлення слідства у завідомо хибному напрямку.

            З одного боку маємо Мельника О.О. – людину «self-made man», який самостійно піднявся «з нуля», не використовуючи ані державних посад, ані бюджетних коштів, ані кримінальних контактів, терплячий, конформіст, схильний вирішувати всі конфлікти в правовому полі, а в ідеалі – уникаючий конфліктів. Публічна особа, яка жодного разу не була помічена в причетності до будь-яких кримінальних подій, не те що до актів насильства.

            З іншого боку О.А. Плужник, колишній начальник УБОЗ Кременчука, Полтавської області, а потім м. Києва - одіозна особа з неофіційним статусом «найбагатший мент України», відомий завдяки засобам масової інформації тісними зв’язками з багатьма кримінальними авторитетами,  «прославлений» смертями затриманих людей в застінках  УБОЗу під час його керівництва. Як в 2013 році, так і сьогодні маючий величезний вплив на посадовців у правоохоронних органах не тільки  Полтавської області, а й у столиці.

            Також з іншого боку Холод Є.М. – особа, яка на протязі всієї своєї кар’єри в напівкримінальному «базарному» бізнесі працювала на межі поєднання злочинних інтересів бандитів та корумпованих правоохоронців. Особа, яка притягалась до кримінальної відповідальності за привласнення коштів. Особа, яка за повідомленнями ЗМІ керувала в прямому сенсі бойовим (з озброєними загонами і автоматними чергами) «віджаттям» Центрального ринку Кременчука у його попереднього власника  - Євгенії Добрик. Після того, як Є. Добрик погодилась «віддати» ринок, з нею нібито домовились і «розійшлись» надавши в оренду іншу територію для утворення нового ринку. Але через нетривалий час після «досягнення домовленості» сама Є. Добрик та її колишній начальник охорони несподівано помирають від серцевої недостатньості, а новий ринок Євгенії Добрик (це ринок «Плеяда») також переходить до Холода Є.М. та його «патрона». Засоби масової інформації переповнені подібними історіями з життєвого шляху Холода Є.М.

            Отже вказаним особам, з їх особистими характеристиками, з урахуванням фактів їх життєвих шляхів, схильністю до вчинення серйозних правопорушень, було притаманно вирішувати конфлікти та усувати особисті загрози шляхом прямого насильства.

            Маючи в своєму розпорядженні тривалі та усталенні корумповані зв’язки в правоохоронних структурах, вказані особи могли реально керувати встановленням певного напрямку та ходу досудового розслідування у цій справі.

            Тобто, говорячи язиком криміналістики, ці особи мали реальні можливості та засоби для скерування досудового слідства в завідомо хибному напрямку.

            Захист не може здійснювати розслідування, від якого відвернулись в належний час слідчі. Ми не маємо законних повноважень для того, щоб доводити, що саме вказані особи є замовниками вбивства Бабаєва О.М., і таке розслідування не є предметом цього судового розгляду. Але суд зобов’язаний усунути очевидну та істотну неповноту досудового слідства в частині перевірки наявності реального корисного мотиву для вбивства Бабаєва О.М. у інших осіб.

            Замість висновку

            В недавньому своєму рішенні (постанова від 12.06.2018 року у справі № 712/13361/15) Касаційний кримінальний суд у складі Верховного суду зазначив: «Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення».

            Під час розгляду мого клопотання про витребування документів прокурор і представник потерплої фактично вже висказали свою позицію щодо єдиної версії корисного мотиву, коли заявили, що в суді розглядається лише одна частина версії корисного мотиву (з боку О.О. Мельника), а інші частини версії корисного мотиву (з боку інших осіб) не є предметом цього судового розгляду.

            Ми сподіваємось, що суд розуміє положення ст. 92 КПК України саме так, як вказує елементарний здоровий глузд та позиція Верховного суду, а не так як її розуміє сторона обвинувачення. Ми хочемо довести в суді, і очікуємо від суду на законне сприяння захисту, що версія замовлення двох вбивств за корисним мотивом з боку Олександра Мельника – є не просто далеко не єдиною версією подій відповідних вбивств, а є в дійсності найменш вірогідною на погляд розумної та безсторонньої людини. І навпаки невмотивовано відкинуті первісні версії замовлення за корисним мотивом з боку інших осіб є надзвичайно вірогідними з огляду на кількість відповідних ним об’єктивних фактів та їх взаємний зв'язок.

            В межах доведення захистом розумного сумніву щодо обвинувачення Мельника О.О. та інших підсудних суд зобов’язаний дослідити ці обставини та надати їм правову оцінку.

            Додатки:

            Таблиці хронології фальсифікацій

            Таблиці щодо власності Бабаєва О.М. та її «руху» після вбивства

            Миронов О.А.                                                          04.07.2018 року