Тут нещодавно в мережі розпалились гарячі дебати з приводу пісенних уподобань запорізьких суддів (типу "наколи мне кольщик купола..."). Чи етично це, чи не етично для судді? На мою думку, мав просто непередбачений виплиск назовні повальної хвороби суддівського коорпусу роздвоюванням особистості. Поясню коротко: в кримінальних процесах стороні захисту в судах України давно протистоїть не прокурор, а саме суд (суддя) - він реально відстоює обвинувачення незалежно від права та фактів, допрацьовує та "підтирає" за пустопорожніми прокурорами, а не виступає арбітром, На цьому поприщі, як і в корупційно обумовлених рішеннях по цивільним, господарським та адміністративним справам, судді так часто порушують закон, в тому числі кримінальний, що, якби за кожне вчинене кримінальне порушення їх притягували до відповідальності, вони були б безумовними лідерами кримінального рецидиву з великим відривом від решти схильних до вчинення злочинів категорій громадян. Такий тривалий стан та безкарність створюють певні наслідки для їх свідомості: розвиваються кримінальні "таланти", поглиблюються специфічні навички, світогляд, "культура", остаточно формується психологія злочинця-шахрая, нахабність, цинізм та відповідна самоідентифікація по відношенню до закону та законослухняних громадян. В тому і причина їхньої слабкості до тюремної лірики.
Наведу свіжий приклад трансформації судівської свідомості.
Справа більше 7-ми років гуляє по судах. Справа замовна, обвинувачені не визнають провину, борються. Жодного разу не було ухвалено вироку. Обвинувачені під вартою майже 7,5 років за наявності двох рішень ЄСПЛ по цій кримінальній справі, якими встановлено надмірне тримання під вартою та порушення розумних строків судового розгляду; ще три рішення ЄСПЛ "на виході" з огляду на очевиність порушень та усталену практику Суду.
Справа потрапляє до чергового ... надцятого районного суду для розгляду з початку. Судді - три жіночки, це повний склад цього районного суду. Постає питання продовження обвинуваченим терміну тримання під вартою на "чергові" два місяці, а фактично на строк, що буде дорівнювати 7 років та 4 місяці. Продовжують. Але одна суддя виказує окрему думку - "не можна тримати, є два рішення ЄСПЛ, треба змінювати запобіжний захід..."
Призначається суд присяжних. Одного з колегії професійних суддів треба вивести зі складу суду. Виводять в ручному режимі, кого? Правильно, ту, яка не погодилась з продовженням тримання під вартою.
Два місяці швидко проходять. Суд присяжних. Знову постає питання продовження терміну тримання під вартою. Цього разу на загальний строк 7 років 6 місяців. Таким чином, за "Законом Савченко" обвинувачені без вироку відсидять максимально можливе покарання за направленим до суду обвинуваченням. Продовжують. Через два дні читаємо рішення: обидві професійні судді написали окрему думку: "незгодні з рішенням, тримати під вартою неможна, порушення Конвенції , бла-бла-бла"... Виявляється тримання під вартою продовжили своєю більшістю три присяжні, селяни, які вперше в житті у суді, не те що в якості присяжного у кримінальному провадженні.
Я нічого не маю проти селян. Проблема в тому, що за законом при розгляді кримінальної справи судом присяжних питання запобіжного заходу вирішує головуючий у справі професійний суддя, а присяжні взагалі не мають повноважень для вирішення такого питання... Думаю, присяжні цього не знали. А головуюча (вона ж голова суду) не знала?
Ну, чи не кримінальний талант у тієї головуючої?
Немає коментарів:
Дописати коментар